Океанологи скоротили частку вуглекислого газу в атмосфері, удобривши океан залізом

Океанологи скоротили частку вуглекислого газу в атмосфері, удобривши океан залізом

Міжнародна група океанологів експериментально довела можливість скорочення частки СО2 в атмосфері, удобрюючи океан солями заліза, які стимулюють ріст фітопланктону та збільшують обсяг біомаси.

«Нам вдалось довести, що більше 50% мікроорганізмів у плямах фітопланктону опустилось на глибину понад кілометр. Це показує, що запасений в них вуглець буде похований в глибинних шарах океану та у відкладеннях на його дні на дуже тривалий термін – від 100 років і більше», – пояснив керівник групи екологів Віктор Сметацек (Victor Smetacek) з Інституту полярних і морських досліджень імені Альфреда Вегенера в місті Бремерхафен (Німеччина).

Сметацек та його колеги перевіряли ефективність одного з найбільш перспективних та суперечливих методів боротьби зі зміною клімату – удобрення світового океану за допомогою солей заліза.

Як зазначають екологи, додавання заліза у морські води призведе до прискореного розмноження фітопланктону – найдрібніших одноклітинних водоростей і синьо-зелених бактерій. Вважається, що широкомасштабне застосування таких добрив призведе до значного розширення популяції фітопланктону і посилення їх здатності поглинати СО2.

Ініціативи щодо реалізації таких планів часто зустрічають опір деяких екологів, які вказують на серйозні побічні ефекти і низьку ефективність удобрення океану.

У 2004 році група вчених під керівництвом Сметацека відправилась в експедицію в західну частину Південного океану на дослідницькому судні Polarstern («Полярна зірка») в рамках експерименту по удобренню води EIFEX. Океанологи знайшли в одному з регіонів замкнуту систему течій, яка обмежує поширення добрива, і приступили до експериментів.

Вчені розчинили сім тонн сульфату заліза в морській воді і обробили цим розчином 160 квадратних кілометрів відкритого океану в центрі кругообігу з течій. Через кожні два тижні океанологи повторювали цю операцію і відстежували зміни в колоніях фітопланктону.

За словами вчених, удобрення вод океану сприятливо позначилось на швидкості росту водоростей – за перші три тижні експерименту їх біомаса збільшилась більш ніж удвічі. Крім того, вчені зафіксували різке зниження в удобрених водах концентрації СО2 та інших поживних речовин, що сигналізує про активний ріст фітопланктону.

Переконавшись в ефективності добрива, автори статті простежили за тим, куди зникає ця біомаса та вуглець, який в ній міститься. Для цього вчені вивчили склад проб води з різної глибини і порівняли їх між собою. Виявилось, що більше половини клітин бактерій і водоростей гине і опускається на глибину в тисячу метрів і більше, потенційно досягаючи океанічного дна.

Таким чином, Сметацеку та його колегам вдалось на практиці довести ефективність удобрення океану залізом для скорочення частки СО2 в атмосфері Землі. Тим не менш, питання про побічні ефекти цього методу залишається відкритим, що поки не дозволяє використовувати його на практиці, роблять висновок вчені.

X

Вхід

Завантажую...