Сторони Кіотського протоколу затвердили другий період угоди

Сторони Кіотського протоколу затвердили другий період угоди

Чергова конференція ООН з проблеми зміни клімату в столиці Катару, місті Доха, завершилась ввечері в суботу з запізненням на добу і вельми несподіваним чином. Пакет рішень, серед яких поправка, яка дає «друге життя» Кіотському протоколу, після більш ніж 10-годинного обговорення в закритому режимі був прийнятий менш ніж за три хвилини.

Зусиллями голови конференції, представника Катару Абдулли бін Хамада аль-Аттії, пакет рішень було затверджено «цілком», тобто кожне рішення приймалось за умови, що будуть прийняті і всі інші. При цьому вже після тривалих оплесків ряд країн заявив про серйозні зауваженнях до тексту.

Пакет рішень, який отримав оригінальну назву «Дохійський кліматичний портал» (Doha Climate Gateway), включає в себе, крім поправки по другому періоду зобов'язань Кіотського протоколу, ряд фінансових документів, звіт про перший рік роботи над новою глобальною угодою, а також рішення в наступному році створити інститут компенсації збитків і втрат, викликаних небезпечними наслідками зміни клімату в країнах, що розвиваються.

Офіційні особи називають результат переговорів у Досі «скромним, але важливим кроком» і ключовою точкою на шляху до більш масштабної боротьби зі зміною клімату, тоді як представники екологічних та інших громадських організацій, а також молодіжні активісти придумали для його визначення менш втішний термін – «Катарстрофа».

Другий період угоди

Країни-учасниці Кіотського протоколу більшістю голосів ухвалили поправку до угоди по другому періоду його роботи, який почнеться в 2013 році і завершиться в 2020 році. Про свою відмову брати участь у Кіото-2 заявили Росія, Японія та Нова Зеландія, а також Канада, яка в грудні 2011 року офіційно вийшла з угоди. Таким чином, зобов'язання в рамках Кіото-2 взяли ЄС, Австралія, Казахстан, Україна, Білорусь, Норвегія, Швейцарія, Ісландія, Ліхтенштейн і Монако.

Згідно з текстом прийнятої поправки, кожна країна-учасниця протоколу, яка взяла зобов'язання у другому періоді, не пізніше 2014 року повинна оцінити встановлений нею рівень зобов'язань і до 30 квітня того ж року представити в секретаріат угоди інформацію про можливості його підвищення.

Поправка також припускає повне перенесення у другий період зобов'язань за протоколом так званого «гарячого повітря» – квот на викиди CO2, накопичених в 2008-2012 роках за рахунок різкого зниження викидів парникових газів в 1990-х роках. На повному перенесенні наполягали в першу чергу Росія, Україна і Польща, які мають найбільші запаси таких квот, проти нього виступали країни, що розвиваються, і екологічні організації.

При цьому на операції з квотами накладається обмеження в 2% від їх загального обсягу, крім того, ЄС, Австралія та ряд інших країн-учасниць другого періоду зобов'язань представили політичні декларації про відмову купувати «гаряче повітря». Проект документа також містить умову, покликану обмежити подальше накопичення «гарячого повітря» шляхом зіставлення зобов'язань у другому періоді і реальних рівнів викидів в 2008-2010 роках. Питання подальшої долі квот після 2020 року поки залишається відкритим.

Росія під час засідання заявила про порушення правил процедури в зв'язку з прийняттям поправки без розгляду заперечень РФ, України і Білорусі. Експерти вважають, що такий невигідний Казахстану і Білорусі, які на відміну від РФ збиралися брати участь у другому періоді, поворот подій може і зовсім привести до того, що обидві країни відмовляться від Кіото-2.

180 градусів думок

В свою чергу, головуючий Катар назвав ухвалення пакету, або «порталу», тріумфом переговорного процесу і закликав країни поквапитись з виконанням історичних рішень. Делегації розвинених країн були дещо більш стриманими у своїх оцінках результатів, називаючи їх то скромними, то середніми, то закономірними для «перебудовного» року в переговорах, коли три ключові переговорні треки повинні були перетворитися в один.

«Передбачалось, що це буде перехідний рік, і так і сталось. Ніхто не чекав якихось значних результатів по Дурбанській платформі (процесу розробки нової угоди), такою була природа самої конференції. Я не здивований тим, що конференція вийшла спірною. Вони завжди такі», – сказав журналістам спецпредставник США з питань клімату Тодд Стерн.

Країни, що розвиваються, розчаровані в першу чергу відсутністю конкретної «дорожньої карти» і взагалі скільки-небудь значимих рішень по виділенню «кліматичної» фінансової допомоги до 2015 року – саме на таких рішеннях вони наполягали всі два тижні. «Фінансове питання» на переговорах стало центральним з 2009 року, коли розвинені країни на переговорах в Копенгагені пообіцяли виділити на допомогу країнам, що розвиваються, 30 мільярдів доларів на 2010-2012 роки, а до 2020 року довести цю суму до 100 мільярдів доларів на рік.

Зібравшись у Досі, ті й інші відклали суперечки про те, чи були виконані обіцянки 30 мільярдів, і почали обговорення «дірки» між 2013 і 2020 роком в датському плані трирічної давнини. Китай, Індія, Бразилія та Південна Африка, як і країни Африки, і острівні держави, наполягали на конкретному показнику в 60 мільярдів до 2015 року, але розвинені країни досить швидко дали зрозуміти, що в поточних бюджетних умовах не готові обговорювати якісь конкретні цифри. В результаті з усіх компромісних формулювань в тексті рішення опинилось «не менше, ніж у попередньому періоді», тобто не менше 30 мільярдів доларів. Приблизно 6 мільярдів вже заявили Великобританія, Німеччина та інші європейські країни, а також Єврокомісія.

Ряд спостерігачів відзначають, що несподівано важливим на переговорах в Досі виявилось питання компенсацій збитків і втрат, викликаних небезпечними наслідками зміни клімату в країнах, що розвиваються. Останні заявляють, що через нерішучість держав і слабкі заходи по боротьбі зі зміною клімату їм вже неминуче доведеться зіткнутися зі збитком від його наслідків, тоді як розвинені, перш за все США, побоюються, що саме їм можуть в кінцевому підсумку пред'явити нічим не обмежений «рахунок» за цей збиток. Після важкого переговорного процесу сторони домовились після додаткової роботи створити механізм такого відшкодування на наступній сесії у Варшаві в листопаді 2013 року.

Новорічні плани

Прагматично налаштовані спостерігачі спочатку називали Доху багато в чому «технічною» конференцією, де головним завданням було не допустити спроб «законсервувати» структуру переговорного процесу зразка 2007 року ще як мінімум на рік. З цієї точки зору переговори, безумовно, вдалися, тому що з 2013 року головною і єдиною робочою групою залишиться група з розробки нової угоди. У Катарі їй часто доводилось поступатись переговорним часом іншим, більш «терміновим» групам.

За загальним розкладом групи, також прийнятому на переговорах в Досі, чернетка нової угоди повинна бути готова до 2014 року, щоб за 2015 рік – «дедлайн», встановлений самими ж учасниками переговорів – встигнути її доопрацювати.

Саме в Досі сторони остаточно обрали за наступну голову Польщу – країну, яку екологи часто називають головним «гальмом» європейської екологічної політики. Країна, енергетика якої сильно залежить від вугілля, прийме переговори в листопаді 2013 року в Варшаві. Більш того, в Досі стало відомо, що на проведення наступної після Польщі конференції, в 2014 році, претендує, зокрема, Венесуела – країна-учасниця ОПЕК, яка володіє найбільшими у світі запасами нафти, і яка при цьому відома досить радикальною позицією в переговорах.

Майже нічого або нічого

Досвідчені спостерігачі на переговорному процесі відзначають, що його результат у підсумку майже завжди зводиться до «найменшого спільного кратного» позицій сторін, і такий результат часто приймається вже хоча б для того, щоб не оголошувати конференцію проваленою.

«Після всього главам делегацій довелось вибирати між двома вкрай неприємними альтернативами: або піти на неймовірно слабке компромісне рішення, або спостерігати розвал переговорів, відчай і жовч», – сказав експерт з клімату американської громадської організації Union of Concerned Scientists Олден Майєр.

X

Вхід

Завантажую...