Вилов та полювання прискорюють еволюцію тварин на триста відсотків

Вилов та полювання прискорюють еволюцію тварин на триста відсотків

Вилов риби і полювання призводять до того, що людина змінює не тільки чисельність особин того чи іншого виду, але й еволюційні шляхи розвитку популяцій. Найчастіше від цього страждають промислові види риб і тварини, на яких полювання офіційно дозволене. У деяких випадках люди розігнали зміну характерних рис до неймовірних швидкостей, а заходи, що вживаються природоохоронними організаціями, цьому тільки сприяють.

Про те, як людина стала критерієм природного добору і який з неї вийшов хижак, довідалися і розповіли всьому світу в цифрах вчені з університету Каліфорнії в Санта Круз (UCSC).

Існує безліч прикладів впливу масового вилову та полювання, забруднення навколишнього середовища на популяції тварин. Частіше за все мова йде про кількість особин, які проживають в тому чи іншому регіоні світу. Однак відомі випадки і більш дивного прояву такого впливу. Приміром, промисловий вилов атлантичної тріски (Gadus morhua) у східного узбережжя Канади призвів до того, що зменшився вік, у якому риба може почати розмножуватися. Раніше це відбувалося в шість років, а тепер і п'ятирічна особина здатна до репродукції. І цей значний зсув стався протягом всього лише останніх 20 років.

Інший приклад: у канадській провінції Альберта природоохоронні організації забороняють мисливцям відловлювати товсторогів (Ovis canadensis) менше певних розмірів. Як наслідок, полювання ведеться на великих тварин. У природи на ці дії знайшлась своя відповідь: за останні 30 років загальна вага, а також довжина рогів цих тварин зменшилися в середньому на 20 відсотків.

Що ж виходить? Природоохоронні організації, встановлюючи квоти на вилов і обмеження на розміри тварин, тим самим надають їм "ведмежу послугу". Види від цього вироджуються ще більше.

Всі види тварин взаємопов'язані, але зазвичай взаємний вплив не настільки значний. Кріс Дарімонт (Chris Darimont) і його команда вирішили порівняти еволюцію видів тварин і рослин, на які людина полює постійно і у великих масштабах, і тих, що еволюціонують самостійно. Для цього вони за допомогою спеціальної програми порівняли зміну характерних параметрів видів. За основу Дарімонт з товаришами взяли роботу свого колеги доктора Майкла Кіннісона (Michael Kinnison), який досліджував вплив на еволюцію такої діяльності людини, як забруднення навколишнього середовища і перенесення видів у нові для них місця існування.

Цього разу вчені провели мета-аналіз 34 наукових робіт, що описують в цілому 29 видів у 40 різних екосистемах. Для порівняння вони також розглянули еволюцію 20 інших видів, що змінюються природним шляхом, і 25 видів, які так чи інакше відчувають на собі вплив людської діяльності. Більшість досліджень були присвячені рибам, але також зустрічалися статті про черевоногих молюсків, товсторогів і оленів карібу, а також про сніжний лотос (Saussurea laniceps) і американський женьшень (Panax quinquefolia).

З'ясувалося, що "людське хижацтво" підганяє зміну доступних для спостереження рис тварин аж на 300% (тобто прискорює в три рази) в порівнянні з екосистемами, еволюція в яких протікає природним шляхом, і на 50% у порівнянні з системами, на які впливають інші види людської діяльності. Але і це ще не все: особи видів, які відчувають найбільший тиск з боку людини, в середньому на 20% менше в розмірах, ніж їхні попередники, їх репродуктивний вік настає раніше (на 25%).

Відзначимо, що зниження репродуктивного віку також має свої наслідки. Молоді особини зазвичай виробляють нечисленне потомство. Подальше зниження може призвести до значного погіршення здатності до розмноження і відновлення популяції, потім до неможливості протистояти умовам зовнішнього середовища і, нарешті, вимирання.

"Громадськість найчастіше стурбована кількістю відновлюваної риби, проте справа не тільки в чисельності. Усього за кілька десятиліть людство змінює сам вид", - розповідає Дарімонт в прес-релізі університету. І найчастіше ці зміни носять негативний характер.

Про отримані результати дослідники відзвітували в PNAS (ви маєте можливість завантажити текст статті в форматі PDF).

Полювання на великі кількості особин і відбір їх за певними параметрами стали важливими двигунами еволюції. Простий приклад: дрібні особини риб проскакують крізь тенета і дають потомство (передають свої гени), більших відловлюють. У перспективі стає помітним результат: зменшення розмірів особин.

Чи зможуть відновитися колишні параметри видів і через який час це станеться, ніхто передбачити не в змозі. Хоча, дана зміна зовнішніх рис не завжди означає зміну в генах (а призводить лише до появи так званої фенотипної пластичності). І часто все ще залишається можливість свого роду відкату, яка створена природою для того, щоб види могли підлаштуватися, наприклад, під зміну ресурсів. Так, якщо невелика кількість риб ділить велику кількість їжі, то їх репродуктивний вік цілком може знизитися для того, щоб швидко збільшити чисельність особин. З часом все приходить в рівновагу, і цей параметр "повертається" на своє законне місце.

Проте люди стали найбільш серйозними хижаками на планеті (вчені використовують термін "суперхижаки"), що впливають на зміну популяцій. Достатньо порівняти людину і вовка. Останній полює приблизно на 20 видів тварин, людина - на сотні тисяч. Вовки відловлюють слабких і дрібних, хворих і старих, з'їдаючи приблизно 10% популяції. Людина, навпаки, віддає перевагу більш великій і здоровій здобичі, виловлюючи від 50 до 80% особин.

Але ж такий "природний добір" позначається не тільки на якомусь одному виді - поступово зміни можуть спіткати трофічний ланцюг, за ним будуть порушені цілі екосистеми. Подальші наслідки непередбачувані. "На ці дані необхідно звернути увагу перш за все організаціям, відповідальним за ресурси", - пише Дарімонт. Втім, перейматися проблемою не завадило б і компаніям, що займаються видобутком тієї ж риби. Адже вони самі позбавляють себе райського майбутнього.

Завантажити оригінал статті

X

Вхід

Завантажую...