Загадкові вимерлі ракоподібні цикліди нарешті виходять із забуття

Загадкові вимерлі ракоподібні цикліди нарешті виходять із забуття
Рис. 1. На реконструкції поруч з лапою тріасового динозавроморфа сілезавра намальовані три ополанки (Opolanka decorosa) — безхребетні із загадкової групи циклід

Цикліди (Cyclida) — група вимерлих членистоногих, що існували на Землі більше трьохсот мільйонів років. Їх можна віднести до ракоподібних або до своєрідної сестринської групи: точне місце циклід на родовому дереві членистоногих не встановлене. За своєю екологією вони, ймовірно, були схожими на крабів і займали ніші дрібних придонних членистоногих детритофагів — така екологічна «перехідна ланка» між трилобітами і крабами.

Впродовж двохсот років розвитку палеонтології залишки циклід мало кого цікавили, і загальна систематика групи розроблена не була: палеонтологи їх просто не помічали або не виявляли до них інтересу. Останніми роками ситуація почала змінюватись: циклідами зацікавилось кілька фахівців з різних країн світу, стали з'являтись і нові знахідки. А нещодавно вийшла робота, в якій проводиться ревізія всіх відомих видів і знахідок цих членистоногих. Це перше серйозне дослідження, присвячене даній групі.

В історії палеонтології цикліди займають місце абсолютно маргінальних тварин. Причин байдужості було кілька. Залишки циклід однотипні, рідко зустрічаються в гірських породах, і зазвичай їх просто не помічають — більшість залишків циклід були виявлені випадково. Крім того, ці залишки не мають цінності для стратиграфії та вирішення інших геологічних завдань, тому їх не шукали геологи. Нарешті, вони виглядають нудно: зазвичай це невеличка шишка на вапняку чи доломіті, завбільшки з монету, вкрита непомітною скульптурою. Займатись такими залишками нецікаво — набагато приємніше і престижніше (зокрема для отримання грантів) вивчати щось ефектне, на кшталт динозаврів та слонів, або корисне для стратиграфії, теорії вимирань і еволюції, наприклад головоногих молюсків або комах.

В результаті про циклід нічого немає навіть в підручниках з палеонтології. Серед численних викопних груп фанерозою цикліди стали справжніми чемпіонами забуття. Більшість палеонтологів навіть не чули про таку групу і навряд чи відчувають з цього приводу докори сумління.

Представлені тут мальовничі реконструкції циклід (рис. 1 і 3) — перші та єдині у світі. Досі циклід малювали хіба що на наукових реконструкціях в чорно-білій графіці. Це ще більш дивно, якщо взяти до уваги ареал і час існування групи — вони величезні. Залишки найдавніших циклід походять з морських відкладів початку кам'яновугільного періоду (360 млн років тому; рис. 2).

Рис. 2. Відбиток цикліди Americlus americanus (кам'яновугільний період, США). Довжина масштабного відрізка 5 мм

Велике пермське вимирання, на відміну від трилобітів чи ракоскорпіонів, цикліди пережили. У тріасовому періоді вони, ймовірно, зуміли вийти з морів і освоїти прісні води: на це вказують знахідки на півдні Польщі, у відкладах тріасового болота з околиць сіл Лісовіце і Красеюв в Сілезькому та Опольському воєводствах. Цикліди жили в юрському і в крейдовому періодах. Останні їх залишки приурочені до відкладів маастрихта — останнього століття крейдового періоду, який закінчився глобальним вимиранням. Можливо, цикліди зникли разом з динозаврами, мозазаврами, птерозаврами.

Достовірно відома історія їх існування охоплює триста мільйонів років, тобто цикліди були одним з найдовше існуючих рядів безхребетних. Більше того, реальна їх історія може виявитись ще довшою. Цілком ймовірно, і навіть швидше за все, циклід знайдуть в девонських, а можливо, і в палеоценових відкладах, тоді час їх існування збільшиться на сотню мільйонів років і майже наблизиться до половини мільярда (!).

Залишки циклід відрізняються великим територіальним поширенням. Їх знаходять у Східній і Західній Європі, в Азії (Таджикистані, Китаї, Японії), на Уралі, на Мадагаскарі, в США. Велика частина знахідок зроблена в Європі (від Італії до Нідерландів), що очевидно пов'язано з хорошою вивченістю регіону. Можливо в майбутньому циклід знайдуть у древніх відкладах Південної Америки, Австралії, Антарктиди. Було б дивно, якби за триста мільйонів років цикліди не поширились в морях (і прісноводних басейнах) всієї планети.

Залишки циклід загалом схожі один на одного. У викопному вигляді зберігається їх панцир, зазвичай розміром з квасолину. Панцир дуже товстий, як у трилобітів, помітно товщий, ніж у крабів. На панцирах є пухирці, потовщення, сегменти, валики. Завдяки кільком знахідкам повних відбитків відомо, що у циклід було багато (по 12—14) кінцівок плюс чутливі головні антени. У пізніх циклід крейдового періоду повинні були бути дуже незвичайні очі: на панцирах збереглись величезні оптичні орбіти. Як вони виглядали — можна лише здогадуватись.

Загадковим залишається і таксономічний статус циклід. Можливо, вони ракоподібні. Можливо, це сестринська до ракоподібних група. Форма і будова їх панцирів не достатньо схожі на будову інших ракоподібних. Тому точне місце циклід на родовому дереві членистоногих не встановлене.

Рис. 3. В Оренбурзькій області Росії, на кордоні з Казахстаном, неподалік від міста Новотроїцьк, розташований величезний Аккерманівський кар'єр з видобутку вапняку. Під час розробки тут розкрили унікальне поховання безхребетних, які населяли древній риф 340 млн років тому. Декілька експедицій зібрали тут залишки коралів, трилобітів, головоногих молюсків, а також кілька панцирів циклід нового роду, який був названий Prolatcyclus kindzadza. Видову назву на честь фільму «Кін-дза-дза!» тварини отримали завдяки пейзажам кар'єра, що нагадував планету Плюк. На ілюстрації показана цикліда Prolatcyclus kindzadza і величезні брахіоподи Striatifera angusta, які досягали півметрового розміру, утворювали величезні скупчення-стіни по кілька метрів у висоту і були головними рифоутворювачами Аккерманівського рифу. За зовнішнім виглядом ці брахіоподи дивним чином нагадували поодинокі корали палеозою

Всі знайдені досі залишки циклід легко вмістяться в пару коробок з-під взуття. Провести ревізію всіх відомих видів і знахідок цих членистоногих слід було давно. Деякі роди (наприклад Cyclus) були таксонами-звалищами, куди дослідники поміщали нові види, а більшість встановлених видів вимагала перегляду. Проведена ревізія встановила 27 родів, до яких входять 58 видів (до цієї ревізії цикліди налічували 20 родів і 60 видів). З них сім родів описано в ревізії, один з них — Chernyshevine — названий на честь палеонтолога Бориса Ісидоровича Чернишова.

Для тварин, що існували протягом трьохсот мільйонів років, 27 родів і 58 видів — навіть менше, ніж статистична похибка. Можна зайнятись спекулятивною арифметикою. Сучасний екологічний аналог циклід — краби. Зараз на планеті існує близько 7 тисяч видів крабів. Усереднений час існування одного виду для безхребетних можна умовно прийняти за 10 млн років. Виходить, загальне видове різноманіття циклід має сягати 30 тисяч видів. Ясно, що велика їх частина не залишила слідів в геологічному літописі (хоча морські безхребетні непогано зберігаються), але тисячі циклід повинні були зберегтись — і поки не знайдені. Їх можна порівняти і з трилобітами, чий час існування співставний з циклідами і складає близько 280 млн років. Трилобітів відкрито понад 20 тисяч видів. Циклід має бути не менше.

За своєю екологією вони, ймовірно, були схожими на крабів і займали ніші дрібних придонних членистоногих, їли детрит і дрібну живність. Їх можна назвати своєрідною екологічною «перехідною ланкою» між трилобітами і крабами. На це вказує зокрема їх велике поширення в кам'яновугільному періоді, коли занепали трилобіти, і вимирання в крейдовому періоді, коли в морях широко розселились краби.

Раніше не виключалось, що цикліди були риб'ячими паразитами, на зразок коропових вошей, але в ревізії ця гіпотеза спростовується. Наприклад, у описаної в 2018 році цикліди Skuinocyclus juliae з нижньопермських відкладів Шахтау, на вентральній стороні є опуклі валики, які б заважали прикріпленню до риб. На непаразитичний спосіб життя вказують і великі розміри циклід (до 6—7 см), відсутність присосок, та інші ознаки, що свідчать про вільний спосіб життя.

При такій номінальній різноманітності циклід їх забуття видається дуже сумним. Лише останніми роками ситуація почала змінюватись. Циклідами синхронно зацікавилось декілька фахівців з різних країн світу. За останні три роки вони описали десять нових родів. Зараз намічено опис ще кількох нових видів і родів.

У великій кількості стали з'являтись і нові знахідки. Тут доречно згадати приказку «на ловця і звір біжить». Ріст числа знахідок пояснюється тим, що відомості про циклід поступово поширюються в наукових колах (вперше за двісті років). Різні фахівці, не лише палеонтологи, а й польові геологи, починають звертати увагу на невеликі, завбільшки з монету, округлі бульбашки і показують їх спеціалістам.

Можливо, зараз забуття циклід нарешті закінчиться, і вони займуть належне місце в палеонтології.

X

Вхід

Завантажую...