Краса цього озера абсолютно особлива, ні на що не схожа. Є у ній щось химерне, загадкове та моторошне, але водночас вражаюче та незбагненно привабливе.

За найбільш імовірною версією походження озера, на початку XIX століття на річці Ред-Рівер в Техасі виник великий затор із колод та річкового сміття, який був посилений... місцевими бобрами. У 1835 році, після того, як індіанці племені каддо (за якими і було назване озеро) продали цю територію новим американцям за 35 тисяч доларів і покинули рідні краї, частина загати була розібрана з метою відновлення судноплавства, а у 1873 році її взагалі підірвали. На жаль, але, що називається, «хотіли як краще, а вийшло, як завжди» — після знищення загати озеро так обміліло, що судна взагалі не змогли проходити по ньому. Але відновлювати загату не стали: на обмілілому озері почався видобуток нафти і річкових перлів, втім, тривало це недовго — у 1914 році була побудована дамба, яка знову перекрила річку. Рівень води в озері піднявся до колишнього, і сьогодні його глибина в середньому становить 1-3 метри. У 1970 році була побудована ще одна гребля, а з 1993 року Каддо і його околиці були оголошені заповідною зоною.

На перший погляд Каддо, площа якого становить близько 106 квадратних кілометрів, більше нагадує болото, ніж озеро: його незліченні затоки, протоки і болотисті галявини майже суцільно вкриті ряскою, заростями латаття і індійських лотосів. Протоки позначені стовпами з номерами і буквами, які покликані служити орієнтирами для туристів — нерідкі випадки, коли люди губляться в цьому лабіринті на два-три дні.

Головна окраса озера — болотні кипариси Taxodium distichum, які сягають 50 метрів у висоту. Їх часто називають «лисими», оскільки незважаючи на свою хвойну природу вони скидають на зиму листя. Вік усіх кипарисів озера Каддо становить не менше 100 років, а зустрічаються навіть 700-річні екземпляри. Кипарисовий ліс на озері Каддо — один із найбільших у світі. Коріння Taxodium distichum утворює оригінальні вирости конічної або пляшкуватої форми — пневматофори, які піднімаються на 1-2 метри над рівнем води. На думку деяких вчених, вони необхідні для додаткового насичення коріння киснем, інші вважають, що вони допомагають деревам краще закріплюватись у болотистому ґрунті.

З крон кипарисів звисають густі пасма Tillandsia usneoides, сірі влітку і зелені взимку. Індіанці, яким ця рослина нагадувала густі бороди прибулих до Америки у XVI столітті конкістадорів, назвали її «іспанським мохом». При будівництві гнізда іспанський мох використовують птахи, яких тут мешкає 216 видів. На озері також ростуть 189 видів дерев і кущів, 75 видів трав, 42 види ліан, живе 90 видів риб і рептилій, включаючи алігаторів, 47 видів ссавців. 44 види місцевих тварин рідкісні або знаходяться під загрозою зникнення.