Чи можна вважати віруси живими?

Чи можна вважати віруси живими?

Віруси еволюціонують, мутують і розмножуються. Як і складні організми, на кшталт людини, віруси підвладні природному добору. Однак за межами клітин вони нежиттєздатні і швидко руйнуються. Що ж таке вірус, як довго він «живе» поза клітиною та чи є він перехідною формою між світом живого і неживого?

Перш ніж говорити про те, чи є вірус живим, варто сказати, що межа між живим і неживим проведена не так однозначно. Безумовна ознака живого — здатність давати потомство. Втім, багато тварин і людей не передають свій генетичний матеріал наступним поколінням. Чи означає це, що вони неживі? Ще одна ознака живого — здатність адаптуватись до навколишнього середовища. Камінь при падінні може змінити свою форму, і формально це адаптація до навколишнього середовища. Крім того, камінь при цьому витрачає енергію, а енергообмін — це ще одна ознака.

Чи можна вважати віруси живими, вчені сперечаються дуже давно. Справа в тому, що вірус не має всіх ознак живого, тому однозначно віднести його до цієї категорії не можна. Наприклад, будова у вірусів неклітинна, і вони не здатні жити автономно. Для розмноження віруси використовують живу клітину разом з її ресурсами. Якщо говорити метафорично, то вірус нагадує лист від головнокомандувача. Сам по собі він не є живим, але накази, які він містить, надають руху величезній кількості солдатів і підрозділів. Схожим чином деякі віруси здатні змінювати життя клітини або навіть організму.

Клітина — це самостійний організм. Клітини в нашому тілі перебувають у тісній взаємодії з іншими клітинами, але і вони в принципі можуть жити окремо. На початку XX століття американський біолог Росс Гаррісон і французький хірург Алексіс Каррель, який на той час був лауреатом Нобелівської премії, почали культивувати окремі клітини тварин, починаючи з клітин курчати. Вони довели, що в спеціальному живильному розчині клітина тварини може розмножуватись і виконувати деякі функції, наприклад повзати, якщо йдеться про бактерій або найпростіших. Те ж виявилось вірним і для клітин людини.

Вірус, навпаки, неавтономна система. Незважаючи на різноманіття форм вірусів, їх будова більш-менш однакова: нуклеїнова кислота (ДНК або РНК) і капсид — набір білків в ліпідній оболонці. Деякі віруси, наприклад бактеріофаги, мають відростки, за допомогою яких впорскують свій генетичний матеріал всередину клітин. Незалежно від структури вірусу його будова в десятки разів простіша, ніж будова клітини. Крім того, віруси не здатні виробляти і накопичувати енергію, а також підтримувати внутрішнє середовище, оскільки його просто немає. Ці три параметри і відрізняють живу клітину від неживого вірусу.

З іншого боку, віруси здатні самовідтворюватись і розвиватись, якщо під розвитком розуміти весь життєвий цикл вірусу. Більше того, віруси змінюють стадії свого життєвого циклу під впливом середовища. Вони також здатні передавати генетичну інформацію наступним поколінням і еволюціонувати.

І разом з тим віруси — це дуже тендітні створіння. Наприклад, коронавірус живе на деяких поверхнях всього лише кілька днів, а потім руйнується. Вірус ВІЛ зберігає свою цілісність поза організмом лише близько години. Інша ситуація з холодом: в умовах глибокої заморозки (близько –80°C) віруси здатні довго зберігати інфекційність. Проте інші середовища роблять віруси дуже вразливими.

Життя відносно дискретне, і перехідних форм немає. Однак порівняно недавно вчені з'ясували, що всі клітини випускають бульбашки — екстраклітинні везикули, всередині яких знаходиться частина генома клітини, а їх оболонки дуже схожі на вірусні: вони складаються з ліпідів, жирів і білків. Деякі клітини, поглинаючи ці везикули, змінюють функцію своєї РНК. Це відкриття спричинило серйозну суперечку: чи є екстраклітинна везикула попередником вірусу, чи вона є примітивною формою вірусу, яка втратила багато своїх властивостей? Очевидним є те, що віруси — одна з найбільш вдалих форм існування гена через свою простоту, і тому віруси — це дуже вигідна форма життя. А багато вдалих мутації, як ми знаємо, еволюція зберігає.

X

Вхід

Завантажую...